Гіало4 Реген

Гіалуронова кислота (ГК), яку також називають гіалуронан, є високомолекулярним полісахаридом, відкритим у 1934 році Карлом Майєром та його асистентом Джоном Палмером з Колумбійського університету в склоподібному тілі очей великої рогатої худоби.

Молекула ГК складається з повторюваних молекулярних одиниць D-глюкуронової кислоти та N-ацетил-D-глюкозаміну, які утворюють дуже довгий лінійний полімер, який повністю зберігається протягом великого проміжку еволюційного дерева, що вказує на фундаментальну біологічну важливість. Гіалуронова кислота є основним компонентом позаклітинного матриксу, її можна знайти в шкірі, суглобах, очах і більшості інших органів і тканин.

ГК є біосумісною та біологічно розкладаною молекулою, яка природно не має імуногенності. Серед молекул позаклітинного матриксу він має унікальні гігроскопічні, реологічні та в’язкопружні властивості. Гіалуронан є однією з найбільш гігроскопічних молекул у природі (1 г гіалуронової кислоти може зв’язати до 3 л води).

Завдяки своїй складній взаємодії з компонентами матриці та клітинами гіалуронан відіграє багатогранну роль у біології, використовуючи як свої фізико-хімічні, так і біологічні властивості. Однак ці властивості також сильно залежать від довжини ланцюга. ГК може досягати молекулярної маси понад 107 Да (HMW-HA), але також існує в кількох менших формах, які називають низькомолекулярною ГК (LMW-HA).

ГК присутній на всіх етапах загоєння ран. Екзогенна ГК використовується протягом десятиліть і зараз широко визнана клініцистами та пацієнтами як важливий агент для відновлення тканин. Його біологічні властивості, що підтримують клінічне застосування при загоєнні ран, були предметом кількох чудових оглядів, і тепер додано до його дій:

1) Посилює міграцію і проліферацію фібробластів і утворення грануляційної тканини;
2) Сприяє організованому відкладенню фібробластами колагенових волокон;
3) Сприяє утворенню нових кровоносних судин (неоангіогенез);
4) Сприяє повторній епітелізації Зокрема, було продемонстровано, що місцеве використання специфічних фрагментів від 100 до 300 кДа може представляти нову терапевтичну стратегію для сприяння загоєнню, оскільки індукує значне збільшення клітинної проліферації (у той час як високо- та низькомолекулярні ГК не впливають на клітинну проліферацію).

З 1963 року Fidia стала піонером у клінічному застосуванні гіалуронової кислоти та проклала шлях до нової концепції та нового медичного підходу: регенеративної медицини.

Сьогодні регенеративна медицина, а точніше аутологічна біологічна терапія, пропонує нову багатообіцяючу синергетичну роль гіалуронової кислоти завдяки розробці нових терапевтичних стратегій у всіх сферах, де вже присутня Fidia, що дозволяє компанії завжди бути на крок попереду та створювати нові стандарти лікування.

Збагачена тромбоцитами плазма (PRP) — це ендогенна терапевтична технологія, яка набуває інтересу в регенеративній медицині завдяки її потенціалу стимулювати та прискорювати загоєння тканин.

PRP визначається як аутологічний біологічний продукт, отриманий із крові пацієнта, у якому після процесу центрифугування утворюється фракція плазми з концентрацією тромбоцитів, вищою, ніж у циркулюючій крові. Тромбоцити відіграють вирішальну роль у процесі загоєння ран завдяки їх гемостатичній функції та наявності цитокінів і факторів росту.

Використання факторів росту для сприяння загоєнню шкірних ран існує вже багато десятиліть, і їх можна застосовувати різними способами, або шляхом традиційного місцевого застосування, або введення всередину ураження, або за допомогою спеціальних каркасів.

Терапія стовбуровими клітинами знайшла широке застосування для загоєння ран, як гострих, так і хронічних.

В даний час багато клітин вивчаються для загоєння ран; деякі з них є стовбуровими клітинами (стовбурові клітини жирової тканини (ADSCc), стовбурові клітини кісткового мозку (КМ), а інші є живими клітинами (моноцити, лейкоцити…)

Жирова тканина — це багате джерело клітин, що є перспективним для регенеративної медицини. ADSC
стають популярними, тому що вони легко доступні у великих кількостях з мінімальною захворюваністю та дискомфортом, пов’язаним із їх збором. Ці клітини містяться у судинній стромальній фракції (SVF) ліпоаспірату, коли вони відокремлені від решти клітинних частин (адипоцитів).

Останні дослідження здебільшого зосереджені на сигнальних властивостях ADSC, зокрема, пов’язаних із вивільненням цитокінів і модуляцією запалення. Гетерогенна природа SVF забезпечує властивості імуномодуляції, контрольованого запалення, ангіогенезу, диференціювання та виробництва позаклітинного матриксу для сприяння регенерації.

В останнє десятиліття ці характеристики зробили ADSC ідеальною клітиною для використання в загоєнні ран.